Мета викладання дисципліни: ознайомити студентів з основами математичного апарату, необхідного для розв’язування теоретичних і практичних прикладних задач моделювання; розвинути логічне мислення; прищепити вміння самостійно вивчати наукову літературу з дисциплін спеціалізації та її застосувань; підвищити загальний рівень ма­те­ма­тич­ної культури; виробити навики математичних досліджень прикладних питань і вміння пе­ре­вести прикладну задачу на математичну мову; дати студентам основи знань з методів моделювання та розв’язування задач оптимізації; вказати на численні застосування згаданих методів та реалізацію їх на ЕОМ.

Для її досягнення на основі сучасних методів і прийомів навчання вивчаються основні питання розділів теорії лінійного, нелінійного, опуклого та динамічного програмування; класичні методи оптимізації; оптимізаційні задачі на мережах; елементи опуклого аналізу, сіткового планування та системи масового обслуговування. Значна увага приділяється спеціальним задачам, що зводяться до задач лі­ній­но­го про­гра­му­вання. Тут розглядаються транспортна задача (класична та з обме­жен­ня­ми), теорія матричних ігор та задачі цілочислового прог­ра­му­ван­ня.

Завдання вивчення дисципліни: навчити студентів вільно оперувати основними поняттями, твердженнями та методами методів оптимізації; розв’язувати практичні завдання з використанням отриманих знань.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дис­цип­ліни: у результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати основні поняття та твердження з програмного матеріалу даного курсу; вміти використовувати вивчений матеріал при розв’язуванні конкретних задач, застосовувати теоретичні знання на практиці.